1.
Свобода
даётся незаслуженно, как и любовь.
Ты нашёл то, чего не искал.
Счастье с чужого плеча. Инструмент
со многими струнами и нулём
инструкции. Можешь
выкурить свободу, как
страницы с текстом на непонятном
языке. Твоя вещь, принесённая
и брошенная тебе слепым щенком. Аминь.
Не ясно?
Пойди, переспроси.
2.
Он сидел на скамейке запасных, как и всегда.
Ребёнок от какого-то иного отца, чем
у всех остальных, братьев-близнецов, одинаковых, как
жопы в бане.
Уже несколько дней
его даже не ставили на ворота.
Тени,
путешествия по горам, давно, весной.
Все какие-то уставшие, бьют слишком сильно, и
когда мяч
перелетает через стену, охранник
прерывает свою послеобеденную дремоту. Раз
и другой. А на третий
посылает его за мячом.
Эти двадцать два на поле –
с задранными головами, замершие и мокрые,
будто над ними расступилось море.
Он выходит за ограждение, проходят минуты,
а волны всё не смыкаются. Наверху
переполох, им велят надеть футболки и
вернуться в корпус,
но они не трогаются с места,
всё не в силах поверить, защищённые
одной лишь прозрачностью, будто приложенная
к стеклу рука,
в миллионы раз бестелесней,
чем любая сила,
чем любое слово,
которое казнит или милует.
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
---------------------------------------------
1
Свобода
дається незаслужено, як і любов.
Ти знайшов, чого не шукав.
Щастя з чужого плеча. Інструмент
із багатьма струнами і нулем
інструкції. Можеш
скурити свободу, як
сторінки, задруковані незрозумілою
мовою. Твоя річ, принесена
й кинута тобі сліпим цуценям. Амінь.
Неясно?
Піди, перепитай.
2
Він сидів на лаві запасних, як завжди.
Дитина від якогось іншого батька, ніж
усі тут, близнюваті брати, однакові, як
дупи у лазні.
Вже кілька днів
його навіть не ставили на ворота.
Тіні,
мандрівки горами, давно, навесні.
Усі якісь втомлені, б’ють надто сильно, і
коли м’яч
перелітає через стіну, охоронець
перериває свою пообідню дрімоту. Раз
і вдруге. А втретє
по м’яча відсилає його.
Ті двадцять двоє на полі –
із задертими головами, завмерлі і мокрі,
ніби над ними розступилося море.
Він виходить за браму, минають хвилини,
а хвилі все не змикаються. Нагорі
метушня, їм кажуть одягати футболки і
повертатися в корпус,
але вони не зрушують з місця,
все неспроможні повірити, захищені
самою лише прозорістю, ніби прикладена
до шибки рука,
у мільйони разів безтілесніші,
ніж будь-яка сила,
ніж будь-яке слово,
що карає чи милує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571894
Рубрика: Поэтические переводы
дата надходження 04.04.2015
автор: Станислав Бельский