• ВЕДМІДЬ •

Покотились  твої  намисти́нки
На  всі  боки  брудною  підлогою.
Розірвались  думки  на  частинки
І  змінилася  радість  тривогою.

Розлетілися  вікна  на  шмаття,
А  кімната  здавилася  стелею.
Зіпсувалось  новісіньке  плаття,
Обернулося  місто  пустелею.

Хмара  пилу  слабенькі  легені
В  повну  силу  на  міць  випробовує.
Залпи  "градів"  ревуть  мов  скажені:
П’яне  бидло  твій  край  завойовує.

Дим  в’їдається  в  яснії  очі,
Світ  навколо  палає  й  руйнується.
Линуть  в  згарище  сльози  дівочі,
А  ведмідь  все  ніяк  не  вгамується...

•  04.04.2015  •

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571961
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.04.2015
автор: Єва Романенко