1/3
Ми неодмінно знайдем шлях внікуди,
І непотрібна мапа піде на розпал.
Нас бережуть багаття від застуди,
Щоб не згасав сердець і мрій запал.
Тіла полеглих вкриють нам узбіччя,
І наших вибачень не чутиме ніхто.
І ми вже не згадаємо обличчя
Тих, хто програв у це життя-лото.
Ми неодмінно вернемось з нікуди
І сядем в коло з пляшкою вина.
Нас тут чекали найдорожчі люди.
Їм привезли магнітиків сповна.
XVIII. II. MMXIV
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572122
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2015
автор: Іван Бондаренко