…

Розбавляю  міцний  чай  легкою  музикою  з  віскі,
Напруження  повільно  звільняє  мої  мізки,
Релаксу  додає  нестримно  і  шалено,
Як  афродизіак,  нервує  всю  мене  і  всю  мою  систему.
З  закритими  очима  бачу  більше  ніж  хотіла,
Я  відчуваю  її  дотик  до  кожної  клітинки  мого  тіла,
Всередині  його  тепер  цвітуть  красиві  квіти,
Ніколи  не  дозволить  вона  їм  заржавіти.
А  весь  отой  бур\'ян  з  корінням  швидко  вириває.
З  відкритих  навстіж  вікон  смачне  повітря  виринає.
Здається  світ  змінив  свій  колір,  форму  й  назву,
Складється  усе  в  незрозумілі  і  цікаві  пазли.
Бажання  лиш  одне  я  маю  -  не  дати  їй  скінчитись!
Я  ще  не  встигла  ретельно,  повністю  втомитись.

Та  чую  раптом...  чай  холоне,  затихають  звуки,
Кінець  настав  нашої  з  тобою  злуки.
Лишусь  лежати  в  темноті,  тихо  мовчати,
Ні  звука,  аж  доки  не  захоче  знову  розпочати.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572139
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2015
автор: lerm