Вже потягом біжить від мене час...
Невже й тобі вже Відочка набридла?
Сховатися?..З молочного повидла
Руками ліпить Янгол дощ для Вас...
Як і мене...Так дощ не всі любили...
Хіба жебрак всміхався,простягав
Свою долоньку...А хтось камінь клав
Так в мою душу...Інші...Її били...
Калічена...Зболіла...Ледь жива...
Нитки-молитви кінчилися...Шпулька
Зосталася в моїй долоньці...Гулька
Від слів-синців похована...Мертва...
Піднятися.І йти...І я пішла...
А через хвильку вже летіла в небо!..
Можливо...Оцей біль...Для чогось треба?..
Щоб крилами обійми віддала...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572221
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2015
автор: Джаннет Даклін