Отож зізнайся, любий мій Арсеній…


Як  сміло  прозвучало  –  "Буде  важко..."
Арсенію,  чому  не  восени?
Бо  сотня,  хоч  небесна,  все  ж  не  пташка,  
А  беркути  –  чиїсь  таки  сини.

І  за  твоє  –  "Затягуйте  ремЕні"
Із  них  не  кожен  ринувся  б  у  бій.
Отож  зізнайся,  любий  мій  Арсеній,
Що  ти  і  є  убивцею  надій.

Лютий  2014

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572243
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.04.2015
автор: Jeanne/Жанна/