(1/3)
Стоїть Колос, та не на глиняних ногах,
Його опора - спини, плечі, руки.
Стоїть Колос вже скронями в віках,
А люд знов прилітають їсти круки!
Хижацька птаха тут уже не вперше ,
Вподобала людського мяса смак...
Ще з Прометеєвих часів вона доверше
Страшенну трапезу, що й витрима не всяк.
Зозулею підкинуте байстря
Звило гніздо з паперу конституцій.
І, ставши на крило, тепер кружля
Над чорним димом наших революцій!
Стоїть Колос, хоч не на глиняних ногах,
Його опора - люди в єднім колі!
Стоїть Колос в календарів листах,
Рахує дні до жаданої волі.
XIX. II. MMXIV
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572316
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.04.2015
автор: Іван Бондаренко