Мені так важко з вами говорити ,
немов поглухли ви усі давно .
Чому не хочеться вам мирно жити ?
Назавжди совість кинули в багно.
Ви легко так забули слів батьків ,
бабусин шепіть і дитячий сміх .
Нерозумію як ти можеш жити ?
Коли святе ти в раз забути зміг .
Я бачу знову цю страшну картину
де люди носять камінь у руках
Посеред них стоїть мала дитина ,
а на лиці у неї біль та страх .
Не хочу поряд з вами жити ,
не хочу навіть поряд йти.
Не вмієте життя чуже цінити ,
не хочете своє ви берегти .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572364
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2015
автор: Pastych