За все в житті доводиться платити,
За кожну краплю чистої води.
Але я далі так не можу жити,
Я випила гірку вже чашу самоти.
Мій замок впав,неначе та пір'їна..
Розбилось небо,чисте,на друзки..
І у душі розпечена руїна,
Зв'язали мої руки криваві мотузки.
Укотре почуття спалили душу,
Укотре я стою на стрімкій скелі.
Але я знову правила порушу,
Дістану перемогу у жорсткій дуелі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572403
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.04.2015
автор: Sindicate