Травень. Дощі. Зеленіє бузок,
І мільйон фіало́к розпускає.
Є лиш надія твоїх слів-казок.
Сонце на обрій лягає.
Вже вечоріє, і знов комарі
Втрутяться в плани кохання.
Є лиш надія, при першій зорі
Ніч нас укриє до рання.
Травень. Дощі. Парасолею міст,
Блискавка тільки й підгляне,
Як, захлинаючись в сплетеві кіс,
Личко цілую кохане...
Й знову дзвінок... Як не прикро – вже час...
Дощ так не вчасно скінчився.
Тільки надія лишилась у нас,
І “Бувай!” поцілунком лишився...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572406
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.04.2015
автор: Андрій Майоров