" Життя - линва, а ми- канатоходці."
І от я на завітному краю.
Чи встою я в життєвому потоці?
Чи врівноважу душу я свою?
То балансую я між за і проти,
То хилить в сторону чиясь брехня.
То я чиню, то не чиню супротив,
А інколи - усе наосліп, навмання.
Поставлено на карту більше значно,
Ніж ті, що на землі, змогли би уявить.
І там вгорі бува нестерпно лячно,
Аж мій канат палає і тремтить.
Та я іду не дивлячись собі під ноги,
Долаючи спокуси повернуть назад.
Бува попереду є ширина дороги,
А інколи, щось тонше за канат.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572425
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2015
автор: Ірис