Попереду - темно-зелене море, всередині якого плавають птахи, а на дні живуть люди.
Загорнена у гірське сновидіння, перекочуюсь з одного місця на інше, щоб сповна відчути вітрові хвилі.
Коли навколо колотнеча думок, серед гір цей безлад перетворюється в гармонію. Гармонію, яка заспокоює, обеззброює, зводить з розуму.
Ти вглядаєшся в смуток і бачиш радість. Дивишся в темінь, а заплющуєш очі від світла. Здається, що падаєш, а таке враження, що злітаєш.
Ти крокуєш, і кожен крок наближає тебе до омріяння - солодкого, заворожуючого, свіжого. Ти стоїш на місці, і час стоїть разом з тобою, взявши тебе міцно за руку. Ти не один.
Але ти самотній.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572516
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2015
автор: Doll