Остап Сливинский. Зима

Кажется,  там  купали  ребёнка  –  его  младенца,  –

Кухня    была  полна  пара  и  напоминала
волшебный  фонарь:  несколько  фигур,
вращающихся  вокруг  нежного  центра,

А  дальше  он  –
внезапно  возникший  на  тропинке,  тёмный  и  неподвижный,
в  накинутой  куртке,
словно  здесь,  на  дворе,  зазвонил  телефон,  а  он
не  успел  добежать
и  ищет  его  теперь  среди  промёрзших  деревьев:
гнездо,  где  вылупился  неотчётливый  голос.

Стоит  и  видит  лишь  то,  что  различимо:  сломанные  ветки,
будто  узкие  рукава  в  серой  стене  кустов,
по  которым  кто-то
продирался  отсюда  на  другую  сторону,  чтобы  через  мгновение
обойти  кругом  и  вернуться.

(Перевёл  с  украинского  Станислав  Бельский)

--------------------------------------------------------------

Здається,  там  купали  дитину  –  його  немовля,  –  
   
Кухня  була  повна  пари  й  нагадувала  
магічний  ліхтар:  кілька  фігур,  які  
обертаються  довкола  ніжного  центру,  
   
А  далі  він  –  
раптово  на  стежці,  темний  і  нерухомий,  
у  накинутій  куртці,  
ніби  тут,  надворі,  задзвонив  якийсь  телефон,  а  він  
не  встиг  добігти  
                                                     й  шукає  його  тепер  серед  промерзлих  дерев:  
гніздо,  де  вилупився  невиразний  голос.  
   
Стоїть  і  бачить  лише  те,  що  видно:  поламане  гілля,  
ніби  вузькі  рукави  у  сірій  стіні  чагарів,  
                                                                                                                           якими  хтось  
продирався  звідси  на  інший  бік,  щоб  за  мить  
обійти  довкола  і  повернутись.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572533
Рубрика: Поэтические переводы
дата надходження 06.04.2015
автор: Станислав Бельский