Я перший рік у гуртожитку номер п’ять,
Жити модно нехай що там говорять.
Я постараюсь швидко вам розповісти,
Ой, як то весело в гуртожитку жити.
Коли в гуртожиток я п’ятий поселявся,
То довго в різних чергах настоявся:
В профкомі, і в медпункті, і до паспортиста,
До коменданта в черзі нас було десь триста!
Нарешті вже в руках перепустку тримаю,
У вісімсот четвертій “Б” я жити маю.
Та люди ті, напевне, пішки не ходили,
Що мене аж на восьмий поверх поселили.
Хоч маю “пашпорт” і мені “шімнадцять” літ,
Та я з “сила” і перший раз побачив ліфт.
То є така велика шафа із кнопками,
Що нею люди їздять поміж поверхами.
Коли зайшов в кімнату, то був справжній шок,
Пилюки по коліна, ще більше пляшок.
Пляшки в гуртожитку невичерпний ресурс,
Їх завжди першому лишає старший курс.
А про гуртожиток байки я різні чув,
Що там не сплять ніколи і страшенний гул:
Чи День народження, чи дискотека є,
Чи на гітарі цілу ніч хтось виграє.
А старшим курсам їжі, грошей не стає,
То до молодший йдуть як свої по своє.
Грозяться морду навіть деколи набити,
Якщо по пиво ти не хочеш їм сходити.
Умови комунальні ще терпимі в нас,
Рідко світла нема, зате постійний газ.
Вода холодна хоч стараються щоб була,
Та й про гарачу воду ми ще не забули.
Та правда ми ніколи не замерзаєм,
Чим більший гурт – тепліше, веселіше є.
І кожний день ти дізнаєшся щось нове,
В кімнаті кожній нас по четверо живе.
Тому любов студентська – штука не проста,
Дітись нема куди, коли така глота.
І щоб не завдавав тобі ніхто мороки,
На кухні з дівчиною поговориш трохи.
Та більше доброго є тут і це правда,
Коли засмучений, чи з навчанням біда,
Або ти стомлений і ноги не ідуть –
Вихід з положення в гуртожитку знайдуть.
Коли ти в відчаї не знаєш куди йти,
Здається, що життя погане назавжди.
Ти вилий душу своїм друзям без вагань,
Тебе тут зрозуміє кожний без питань.
Гостям ми раді, як суха земля воді,
В гості ходити любим, скажу по правді.
Піти на чай тут можна завжди до дівчат,
Поглянути, що там на завтра вони вчать.
А в кінці тижня прийде голодна пора,
Та тут зварити можна суп і “з топора”.
Що мають – все дадуть, поділяться усім,
Для тебе цілий поверх наче рідний дім.
На іменини не запрошуєш ти тут,
Бо все одно – хто прийти має, то прийдуть.
І навіть незнайомі з інших поверхів,
Прийдеться розрізати торт на 100 кусків.
Кажуть студенти тепер дуже гуляють,
Хоча неправда, вони пісень співають.
І щоб якось контролювати цей процес,
В гуртожитку чергують хлопці з МВС.
Гуртожиток – життя велика школа є,
Йому лиш армія конкурентом стає.
І хто навчався і в гуртожитку не жив –
Свої студентські роки марно той прожив.
Смішних випадків вистачає тут щодня,
Всі розказати – мені мало буде дня!
Та й друзі кажуть: “Ми тебе чекаємо!”
Ми зараз разом у гуртожиток йдемо.
Весна, 1998 р. від Різдва Христового
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57255
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.02.2008
автор: fim