ТИХИЙ ХУТІР

                                         [i]Куди  йдемо,  братове?..
                                         Благовіщення...[/i]

[b][i][color="#ff5900"]О,  як  обрид  скрипучий  галас  вулиць,
Свавілля  рейок  –  гільйоти́н  метро!..
До  тиші  з  болем  мрійно  я  приту́люсь:
Шукаю  спокій  і  сюжети  про

Сільську  ідилію,  де  солов’ї  і  жаби
Хорали  в  ніч  на  всі  лади  ведуть...
Там  заспівав  натхненно  з  ними  й  я  би,
Аби  той  спів  проклав  до  раю  путь…

Аби  в  гармонії  народжувались  діти,
Аби  лилася  солодкість  пісень…
Аби  було  де  душам  грішним  дітись,
Аби  був  мед  в  житті  –  і  ніч,  і  день!

Відтак  і  мрію…  щось  про  тихий  хутір,
Де  –  бджілки  лиш  та  вільні  козаки́…
Де  б  не  чували,  що  воно  є  “путін”,
Де  б  все  було  стеменно...  навпаки.

А  ще...  щоб  нас  турботливо  коза́чки
Чекали  з  поля  у  вечірній  млі…
Щоб  у  душі  росли  святі  заначки
Про  рід  людський,  квітучий  рай  Землі.

І  вірю  я,  що  там,  де  тихий  хутір,
Козачка  Та...  чекає  вже  й  мене…
Нехай  звучить  пророцтво  надто  круто,
Та  доля  та  поета  не  мине.

Бо  знаю  певно,  що  комусь  в  пригоді
Я  стану  ще,  хоча  уже  –  роки́…
Неда́рма  ж  бо  козацької  породи
Й  родився  в  плавнях  Удаю-ріки![/color][/b]

07.04.2015[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572552
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.04.2015
автор: Олекса Удайко