Колись дверей почуєш зойк,
серед буденних своїх справ.
То я, невидимий, що змовк.
Чий слід бажала щоб запав.
Війн[b]е[/b][/b] по сп[b]и[/b]ні холодок,
там де цілунок мій палав.
Здмухне одну зі сторінок
завершених тобою глав.
Напошепки додам рядок:
"Cпасибі, що тебе пізнав..."
Ледь чутним протягом в куток
я ніби кинутий під лаву.
Десь паровозик дасть гудок...
"Ти б двері, милий, закривав!
Чи заміни вже той замок,
бо чесно - протяг цей дістав!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572645
Рубрика:
дата надходження 07.04.2015
автор: Олександр Деркач