На Благовіщення пташки
Чомусь не в’ють собі гніздечка, –
Не знаю: правда чи байки –
Утримаюсь від суперечки.
Цікаво, що Христос казав
Про гнізда Слово і про нори,
Та заклопотано зітхав,
Що власної не мав комори.
Бо Сину Людському нема
Де голову Свою схилити,
А в грішних душах – лиш пітьма
Продовжувала гнізда вити.
Бо не про камінь мова йшла
Та стріху з глини і соломи:
Про брак духовного житла
Казав Господь у Слові тому.
Тому й прийшов Він на цей світ
У тілі Людської Дитини,
Щоб шлях у Новий Заповіт
Відкрити Кров’ю для людини.
Все, що архангел обіцяв,
Вже відбулося – слово в слово!
А зараз новий День настав –
Час вити вже Гніздо Христове!
Тут, на розбещеній землі
Насип соломи з покаяння –
Так, як це роблять журавлі,
Символи вірності й єднання.
Збудуй гніздо в душі своїй –
Маленький острів Царству Бога,
Щоб Цар царів міг образ Свій
Покласти із небес до нього.
Віддай Йому своє життя,
Дозволь Йому тобою жити –
Він поверне із небуття
Усіх, кого ми встигли вбити.
7.04.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572732
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 07.04.2015
автор: ПВО