Одного дня хтось мені подзвонить,
А абонент буде поза зоною досяжності.
Цей вітер приніс завелику солоність
У хвилях закоханої неосяжності.
Ти просто зайшов, навіть не постукав,
Бо я вже давно тобі відчинила.
Пішла у куток на гречку розлука,
Знадвору в серце вскочили крила.
Але підступна стрілка ходить по колу.
І мій телефон знову в мережі.
Час уп'явся в реальність болючим уколом,
Знеболивши рани на зблідлій душі.
Прощання, достойне аристократів:
Лиш зронений погляд необережний
Щоб кілька ночей не змогла ще спати,
Аби назавжди залишилась залежна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572801
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2015
автор: Хвостатий Їжак