Руками матері проторені стежки,
Тугої нитки ніжний візерунок.
І в квітах-маках збіглися стьожки
І знов, і знов цвіте палкий малюнок.
В тих маках загубилася печаль,
В тих маках не побачиш й крихти горя —
Вони ж небесно чисті, мов кришталь:
В них сміх і радість лиш, крокують поряд.
І знову мати сіла до свічі...
Тепер новий малюнок вишивати.
Вже ясні очі втомлені вночі
Говорять, що давно вже час лягати.
І п'яльцями обрамлений весь світ,
Невтомно голка на канві танцює.
Спасибі, мамо, за пророчий квіт!
Бо він щасливе майбуття дарує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572893
Рубрика: Присвячення
дата надходження 08.04.2015
автор: Мирослава Муромська