Уже на небi кращий друг,
Вiн п'є там каву з янголами.
Робив вiн краще свiт навкруг,
Простими, щирими дiлами.
Вiн жартував, спiвав пiснi,
I богатирську силу мав...
Коли в один день, на веснi
Вiн iз землi на небо впав.
Його любили всi дiвчата,
Бо вiн, як сонечко сiяв.
I кращого не було брата,
Для тих, кому вiн братом став.
Могутнi руки, яснi очi,
Козацька чистая душа.
Колись наснилось серед ночi,
Що з неба вiн нас захища.
За шiсть рокiв не став друг старше...
Вiн не прожив i двадцять шiсть.
I все життя робив свiт краще...
А зараз в небi свiй, не гiсть.
Вiн в cерцi, у мене назавжди.
I часто мрiю що ми з ним
У дружнiй бесiдi, як завжди,
На кухнi з кавой посидим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573140
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2015
автор: sigurd852