в місті спраглих морів,
поміж вулиць людських,
якорем знов притих,
як твій острів зустрів.
пливуть сірі човни,
косяки білих риб...
може, це одна з хиб,
тінь людей... де вони?
і чекаю тебе,
наче сонця з-за хмар.
стану свідком примар,
коли хвиля гребе...
як мале немовля,
тягну руки — тобі...
снують риби в журбі,
немов ти, немов я.
09.04.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573259
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2015
автор: Микита Баян