Синівська любов
Ви простіть мене мамо і тату,
Що Вас мало колись обіймав,
Та не встиг за життя розказати,
Як я Вас, мов святих, шанував.
Не смуткуйте матусю і тату,
Як не виправдав Ваших надій,
Що лиш став сивиною багатий…
Я ж душею лишивсь молодий.
Приспів
Обійміть, поклонітеся в ноги
Батькам, хто вам життя дарував,
Хто любив вас, як праведні боги,
Дивну долю земну чаклував.
Поспішіть же вклонитися низько
І сказати синівське „люблю“.
Поки поруч батьки, поки близько,
Поцілуйте їх, я вас молю.
Я дивлюся на Ваші світлини,
А в очах рідних чую любов.
Моя вірна, далека родина,
В ті віки я вернувся би знов.
Ви простіть свого блудного сина,
Що шалено у висях літав…
Я усе зрозумів тільки нині,
Як я мало батьків цілував.
Приспів
04 листопада 2010 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573268
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.04.2015
автор: Микола Паламарчук