Вітер віти гне соснові,
Ллється дощ і грім реве.
Та не буря, інша повінь,
Мою душу тихо рве.
Покидає тіло сила,
У нерідній стороні.
Обламає вітер крила,
Не летіти вже мені.
Хоч хотів би, та не можу,
З вітром стати у двобій.
Тільки серце розтривожу,
Біль роз’ятрю у собі.
Не знайшов я на чужині,
Ні достатку, ні рожна.
Відбирає сили нині,
Без остатку чужина.
Терпнуть руки, тіло в’яне,
Стало кепсько на душі,
Навіть слово полум’яне,
Не спиняється в вірші.
2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573320
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2015
автор: Василь Надвірнянський