Хочеш, я напишу тобі сонет?
Ні, я звичайний хлопець. Не поет.
Хочеш, я просто міцно обійму?
Так просто, без причини. Бо тому.
Хочеш, я пригорну тебе в танку?
Майже зомлілу і беззахисну таку…
Чи може хочеш знати правду? Ні?
Я млію, навіть, коли поруч ти у сні.
Коли палає крига, а земля кипить.
Мій погляд дичавіє в одну мить.
Ти прогресуюча хвороба у мені
Тебе нема бажання лікувати. Ні.
Можливо, я занадто розігнався?
Хтось міг подумать, «закохався»
Стрибнув у прірву, «захитався»
Впустив у себе щось новеньке
Давно забуте, вже стареньке.
Насправді, лячно відчиняти душу.
Дверей завіси змащувати мушу.
Бо скрип врізається у скроні
Моя кохана, я - в твоїм полоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573334
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2015
автор: Витісненні емоції