За віщо мені, отой погляд порожній?
Хіба я втопила словами довіру,
Коли я у душу, холодну та сіру,
Закинула жарт?.. Не в корчму придорожню,
Заглянула, - в очі, зітхнувши, почула -
Зболілого серця, сльоза покотилась,
Моє обпекла, то воно й розгубилось.
Я в поклик, зненацька, як в прірву, сковзнула, -
Лечу... То й лети!.. Вже отямився, бачу.
На обрії сонце, щодня, день стрічає.
Якусь там комашку, хіба ж помічає?..
Або, як росою, ромашка десь плаче?
Та висохнуть сльози, дощами умиті,
Сяйнуть пелюстки білосніжні до неба,
Сьогодні,її ніжний дотик, не треба,
А завтра?.. ілюзії знову розбиті...
09.04.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573356
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.04.2015
автор: Лина Лу