Ми не матимемо ніяких впливів на історію.
Обводячи тіла малюнками,
Збережемо Для інших людей доприжиттєву форму,
Не кидатимемось за лаштунки.
Неокріпшими крилами з гори вниз летітимемо
Зупинка лишень на покурити.
Не стрічатимемо потойбічних істот чи ідолів
Нестимось, куди віднесе вітер.
Шоби бути разом необхідні пожежа чи повінь,
Зорепад або сила сейсмічна.
Вона бачила твоє фото на моїм стільникові,
Сказати хотів шось, та нічого.
І на все чиясь воля, воля тих, хто, хто проріс на незламному стеблі.
Підсадив свого друга на ганжу.
Я втомився пити більш, ніж тягати квартирні меблі,
Кожнодень в голові новий фен-шуй.
Озиратись тепер - пусте, світ втомився від норовів.
А галантно всміхатись - теж дурість.
У глибинах душі, якшо є вона, мені соромно.
А я так, а я так хочу бурі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573393
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2015
автор: Митрик Безкровний