Тёплая и неразлучная с морозной ночью,
словно рукоять со своим ножом.
Тело –
её нежное посольство,
А государство её – тёмные дворы,
где могут убить чужака.
Я знаю,
я позволяю половине её лица жить в темноте,
не передвигаю лампу.
И не спрашиваю,
а она сама начинает рассказывать.
Сын её просыпается,
будто сбивается с ритма сна.
"Четверо суток, –
говорит она. – Тогда мы дольше всего
не поднимались наверх.
На третий день – или ночь – закончились свечки,
и я начала вспоминать,
нарочно,
ничего конкретного,
просто окно в комнате. Какой-то
день, который не начался
и не закончился.
Вечер, когда идёшь ко сну,
выключаешь свет и знаешь, что в темноте
цветут деревья и охотятся ночные птицы.
Утро,
когда дремлешь стоя, а каша никак
не закипает.
И, может, все эти годы
монотонных пробуждений, когда ничего не происходит,
назначены нам,
чтобы мы,
словно камень,
долго лежащий на солнце и запасающий тепло,
в одну тяжёлую ночь
согрели чью-нибудь щёку?
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
-------------------------------------
Тепла і невідлучна від морозної ночі,
ніби руків’я від свого ножа.
Тіло --
її ніжне посольство.
Держава ж її – темні двори,
де можуть і вбити чужого.
Я знаю,
я дозволяю половині її обличчя жити у темряві,
не пересуваю лампу.
І не питаю,
а вона сама починає розповідати.
Малий її прокидається,
ніби збивається з ритму сну.
«Чотири доби, –
каже вона. – Тоді ми найдовше
не піднімались нагору.
На третій день – або ніч – закінчились свічки,
і я стала пригадувати,
навмисно,
нічого конкретного,
просто вікно у кімнаті. Якийсь
день, який не почався
і не закінчився.
Вечір, коли йдеш до сну,
вимикаєш світло і знаєш, що в темряві
цвітуть дерева і полюють нічні птахи.
Ранок,
коли дрімаєш навстоячки, а каша ніяк
не кипить.
І, може, всі ці роки
монотонного прокидання, коли нічого не діється,
нам призначені,
щоби ми,
ніби камінь,
що довго лежить на сонці і набирає тепла,
однієї поганої ночі
зігріли чиюсь щоку?».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573406
Рубрика: Поэтические переводы
дата надходження 10.04.2015
автор: Станислав Бельский