Я знову заблукала в давнім дні,
де, матінко, всміхаєшся мені.
Твої цілую посивілі скроні
й торкаюся загрублої долоні.
Та студить ранок зіроньку нічну,
я розумію, що кінець і сну,
метаюся, що вдіяти не знаю.
– Не йди, матусю, я тебе благаю.
– Я не пішла, я лиш злетіла ввись,
мої шовкові коси розплелись.
Я з вами, тут, я в промені тепла,
я колосом посеред нив зросла.
Спивати буду вранішню росу
і вітром розчешу тобі косу.
У спеку літню краплею дощу
твої солоні очі сполощу.
Я не пішла, я – тут, ти подивись:
ось журавлі над обрієм знялись…
Я всюди з вами, доню моя мила,
лише спочину, бо втомились крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573479
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2015
автор: MERIKEYU