***

Ти  була  опоетизованою,  худенькою  малою  дівчиною,
Розсипалася  у  його  обіймах,  мов  пійманий  кущ  рододендрону,
Який  так  важко  охопити  двома  руками    –  
Отака  ти  була  безмежна.  
Твоє  біляве  волосся  було  схоже  на  жито,
Колос  до  колоску  та  ще  й  в  косу  заплетене  (в  колос)  
І  ти  так  пружніла  і  тебе  хотілося  розгойдати,  
У  човні  невеликому  у  липневій  густій  липкій  спеці
Так  щоб  бджоли  злітались  на  тепле  пахуче  волосся
Мироточаче  сонцем.
Ти  була  опоетизованою,  бо  інакше  йому  не  моглося,
Він  хотів  заквітчати  тебе,  щоб  було  це  так  свято  
Й  нібито  еротично  (без  доторків)
Так  як  буває  у  парі  
Де  є  двоє  в  одному,
Де  є  нерозділені  двоє.
Ти  була  вперше  опоетизованою,  коли  ви  з  ним  йшли  по  вулиці
І  посміхалися  каштанам,  що  запалювалися  своїми  білими  свічками,  
Й  шепотіли  йому:  опоетизуй  краще  нас,  
Чим  ми  гірші?  На  нас  тепер  також  злітаються  бджоли.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573484
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2015
автор: NNNP