Солодкий присмак сонного свавілля,
мені навіяв ніжність твоїх рук.
Примарою нічного потрясіння,
зриває голос ім’я твоє з губ.
Кричу у темноту, у простір – звичні звуки,
що раз за разом гаснуть в небутті.
А ти не чуєш їх і через луки,
ідеш від мене у нічній пітьмі.
Мій крик слабкий і голос далі хрипне,
і лихоманка тіло обійма,
а ти ідеш все далі й непомітно,
зникає образ твій немов мара́…
я роздираю очі зціпив зуби,
минає сон і бачу враз:
ти – поруч, а все інше не потрібне,
ніщо крім смерті не розлучить нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573545
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2015
автор: Микола Савчук