«Моїй матері» (Махмуд Дарвіш, Палестина)

«Моїй  матері»  (Махмуд  Дарвіш,  Палестина)  

http://amirasouilem.blogspot.ru/2008/10/blog-post.html

 
в  перекладі  українською  
Володимира  Туленка


"Моїй  матері"

Сумую  я  по  тій  хлібині,
Що  руки  матері  пекли.
І  згадую  усі  зернини,
Які  перемолола  ти.
Я  згадую  своє  дитинство,
Життя  люблю  сильніше  я.
Бо  знаю,  мене  не  залишить
Найкраща  матінка  моя.

Коли  прийду  до  тебе  в  хату,
Мене  до  себе  пригорни.
Миття  з  тобою  –  краще  свято,
Сьогодні  разом  я  і  ти.
А  відпочити  я  приляжу,
Мене  ти  ласкою  укрий,
Богине,  в  світі  ти  найкраща,
А  я  в  житті  лише  син  твій.

Мене  як  грудочку  вугілля
В  кохання  топку  занеси.
Зроби  мене  ти  птахом  вільним,
Навчи  любові  та  красі.
Без  молитов  твоїх  про  щастя
Я  не  живу,  я  старцем  став.
Я  загубив  життєву  стійкість,
І    як  сліпець  я  заблукав.

Щоб  зміг,  як  перелітна  птаха
Знов  повернутись  кріз  моря.
Любов’ю  щоб  я  був  багатий,
Зі  мною  щоб  була  сім’я.
Нехай  в  моїм  житті  буремнім
Не  згасне  матері  любов.
Я  повертатимусь  до  тебе
Повір,  матусю,  знов  і  знов.


*****


"Моей  маме"  -  Махмуд  Дарвиш

Амилия

Оригинал  стихотворения  можно  прочитать  по  адресу:
http://amirasouilem.blogspot.ru/2008/10/blog-post.html


Скучаю
По  хлебу,  что  пекла  мне  мама,
И  кофе,  что  варила  мама
И  по  прикосновенью  мамы.
И  толика  незыблемая  детства
День  ото  дня  растёт  во  мне  упрямо.
И  всё  сильнее  жизнь  люблю.  Ведь  если
Умру,  стыдом  мне  будут  слёзы  мамы.

А  коль  вернусь,  возьми  меня  себе
Платком  для  рос,  с  ресниц  твоих  опавших…
И  кости  мне  укрой  травой,  принявшей
Крещение  твоих  босых  ступней.
И  крепче  узы  затяни  на  мне
Из  тонкой  пряди  в  милой  седине,
Из  нити,  в  подоле  твоём  мелькавшей…
И  может  быть,  еще  удастся  мне
До  божества  подняться,  до  небес,
И  святости  изведать  настоящей,
Коль  в  сердце  я  твоём  замру…  На  дне…

И  если  я  вернусь,  то  ты  меня
Возьми  углём  в  печь  твоего  огня
Или  верёвкой  бельевой  на  крышу.
Ведь  без  молитв  твоих  я  потерял
Всю  стойкость.  Старцем  стал  я,  так  верни  же
Мне  звёзды  детства,  мама,  чтобы  я
С  птенцами  перелётных  птиц  не  ближний
Путь  разделить  бы  смог  через  моря.
Обратный  путь…  Пусть  он  вернёт  меня
В  твоё  гнездо,  что  ожиданьем  дышит.

20.03.2008

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573546
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2015
автор: Володимир Туленко