"Окстись,палач зверей и птиц,
развившаяся обезьяна..."
А.Вознесенский."Сон"
Шакал не катує шакала,
Вовки не вбивають вовків -
Їм нЕбо само вкарбувало
Табу на убивство братів.
Орел просто мусить вбивати,
Аби запобігти біді -
Щоб голод не знищив орляток
В захмарно високім гнізді.
Немає ненависті в звірів,
А здобич - то їхнє життя.
Вони у концтабірних збірнях
Не здійснюють кроволиття.
Найкращий убивця - людина,
По "мокрих" ділах чемпіон.
Що спинить земну різанину?
Хіба лише Армагедон...
Ніякі табу вже не діють
Не значить ніщо Отченаш,
Стріляють,аж,ніби радіють,
Втискаючи в пузо "калаш".
О,так,може навіть сьогодні
Шарахнути в Землю скала,
Та це була б кара Господня -
З любові до нас,а не зла...
Страшніше - диявола помста -
Антихрист,побий його в прах,
Й валізка пекельносодомська
В холодних нелюдських руках.
Та в більшості люди поети.
І вірять,і мріють завжди,
Що все ж перетворять планету
На дивні едемські сади.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573599
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.04.2015
автор: Михайло Гончар