О,був колись я пряником медовим!
Живи,радій,кричи "кукурікУ",
Та якось помаленьку став хріновим -
Змінилися рецептори смаку...
Що ж,я в житті спожив чимало хрону,
Тому й відчулась,мабуть,гіркота...
Таки ревуть воли,хоч ясла повні,
Коли нема для щастя вороття.
Я намагався збутися гіркого,
По хліб лише заходив в гастроном,
Спалив світлини із життя старого,
А гіркість заливав одним сітром.
Не помогло...колись вуста медові
Тепер шипіли вкрай чумні слова...
Не виплив човен,бо води був повен -
Блефує доля - це,як два по два.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573647
Рубрика:
дата надходження 11.04.2015
автор: Михайло Гончар