Той місяць ізбоку ішов невідступно,
ставав, коли я зупинялась,
і був він плямистий, негарний, некруглий--
поважність йому не вдавалась.
Я з ним не дружила до цього ніколи
про нього книжок не читала,
та в ніч весняної веселої змови
товариша в нім упізнала.
Самотнім він був і сміявся до мене
лицем своїм недосконалим,
і я би побачення наше таємне
не антропо-морфізу-вала,
якби веселун не дражнився так ясно,
грайливо схилившись додолу,
якби з астрономії вчителя вчасно
РОНО нам направило в школу.
Брак знань помагає фантазії квітнуть,
природа з такими відверта,
невігласи мають безграмотну втіху,
яка недоступна експертам.
І тим, хто не відає фактів отрутних
про небо, орбіти і зорі,
всміхається місяць (планета? супутник?)
у темнім житейському морі.
Вікторія Торон
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573684
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2015
автор: Вікторія Т.