Літа збігають неухильно,
Життєвий шлях до прірви ліг,
Проте на вигляд я ще сильний,
За мною мій життєвий слід.
Часом здригаються повіки,
Серце чомусь пече вогнем,
Як прийде час, засну навіки,
Та ми колись усі заснем…
Схилятися не звик ніколи,
Я є поет, але не раб,
Я бережу життєве поле,
І свій в цвіту вишневий сад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573780
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2015
автор: Віталій Назарук