Сонце заходу - сонце сходу.
Думи сплутані - на негоду.
Щось то пишеться, то стирається,
То підноситься, то спускається...
Все розжалобити старається
Дарма.
Зерна мудрості сходять несіяні,
По умах, що знаннями не орані,
Тих, чий дух іще не впокорений,
І чий світ ще ніким не привласнений,
На дрібні почуття не розтрачений -
Черствий.
Вічні зорі у вічнім космосі.
Інь і янь в безперервнім осмосі.
Всі застрягли в життєвім пошуці,
Дозріваючи у личинці,
Із надією стати вкінці
Метеликом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573847
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.04.2015
автор: Zapadens`ka