Плачуть, ридають гітари,
Плачуть і людоньки теж,
Сонце чорніє з-за хмари,
Йде поховальний кортеж.
Мабуть надію ховають,
Довго вмирала вона,
Людоньки все про це знають,
Випивши розпач до дна.
Може ховають там віру,
Довго дурила вона,
Вмерла сьогодні допіру
Як почалася весна.
Може любов там ховають,
Довго у душах жила,
Людоньки сльози ковтають,
Мила й красива була.
Якщо все це поховають,
То запанує скрізь злість,
Людоньки пекло пізнають
І це погана всім вість.
12.04.15.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573860
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.04.2015
автор: Георгій Грищенко