Можливо, я тебе вигадав... І ти,
Не існувала ніколи.
Ти не садила кущик калини,
Не заступалась за кволих.
Можливо, ти заходила в гості,
Крізь сон, з їжачком під пахвою?
Сідала поруч, на постіль,
І пахла медом з халвою.
Чи, може, мені здалося, що чув...
Як співала на полі.
Чи це зі мною вітер...
Жартує, а ти танцюєш у колі.
Можливо, мій розум п'яний...
Коли роса стікає до ніг твоїх.
Чому бажання таке духмяне?
Коли думки... Наче про гріх.
Можливо, я тебе вигадав... І ти,
Витвір моєї уяви.
Я просто люблю помріяти,
А ти... Ти не читаєш моєї об'яви.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573870
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2015
автор: Витісненні емоції