Стою поміж усіх, хрещусь і прославляю Воскресіння Хрисове. Розум світлй, чистий, а серце колотиться від піднесення. Та думка, сама собою лине у минуле.
І знову я у натовпі, який волає смерті, тримаю камінь у руці, а Він - збитий у кров, зраджений учнями та не зламний духом, волоче важезного хреста, і рука вже підіймається.А я не кричу,а волаю через віки:
- Ст-і-і-ій! Не смій! Чуєш, не смій?! Оглянись навкруги!- Адже в кожної людини свій хрест і своя Голгофа!
Хто зраджений, хто ошуканий, хто обріханий, раніше чи пізніше, нестиме свій хрест, та у нього буде шанс на спасіння, і це спасіння - Віра. Віра в Бога, що є Любов і Прощення, що допоможе повірити в себе і змінитись.
Не слухай натовп,не слухай розум - відчуй про що щемить твоє серце, про що молиться твоя душа.
А Він уже поряд, спотикнувся і упав на коліно - плоть від плоті, жива душа, яка йде на розп'яття. Серце завмерло і защеміло, випав камінь з руки, і підбігла вона, щоб підтримати його, щоб не упав, і пішла за ним на свою і його Голгофу, щоб відчути через втрату, як стаєш сильнішим, отримуєш Віру, яка веде тебе до вищих вершин людяності, розуміння, підтримки.Щоб в день, коли вітер спішився і став на коліно, коли сонце, тільки в цей день грає всією своєю веселковою вродою, а небеса прихиляються до землі - міг сказати:
- Христос Воскрес!- вірую, як дитина вірує матері.
-Христос Воскрес!- вірую серцем і душею.
-Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573990
Рубрика: Присвячення
дата надходження 13.04.2015
автор: олена гай