Аличка квітне, аромат несе.
Вдихаю із ранковою росою.
Як добре – жити, жити попри все,
Бурлити повноводною рікою.
Торкнуло сонце золотим пером
Двори будинків. Це небес веління!
А озеро любується ще сном.
Ні хвилечки на ньому, ні бриніння.
Січуть крилаті крилами блакить.
Танцюють в полі польку перші квіти.
Садок смієтся, і струмок дзвенить.
Ми бачим це. То чом нам не радіти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)