Мама шили сорочку мені,
Були нитки і чорні й червоні.
На біленькому полотні,
Мою долю тримали в долоні.
Чорні нитки були муліне,
А червоні були із акрила.
Щоби доля любила мене,
Щоби доля не була безкрила.
Між червоним і чорним взяла,
Й помережила ще голубою.
Щоби доля щаслива була,
Щоб світилася завжди любов’ю.
Кольори і веселі й сумні,
Все до себе вона приміряла.
Щоби доля всміхалась мені,
Щоби завжди в житті помагала.
Мама шили сорочку мені,
Наче долю мою гаптувала.
На біленькому полотні,
Сину щастя вона дарувала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574031
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2015
автор: Василь Надвірнянський