Який же я дурень, що повівся на це,
На ці милі очі й прекрасне лице.
Я жив тільки снами, які сам сотворив,
І вірив словам, що й сам говорив.
Який же я дурень, що все розпочав,
Краще б тоді я вже промовчав.
Жив би собі, і горя не знав,
Хорошу людину я так й не впізнав.
Який же я дурень, що не зрозумів це раніше,
Зараз ж мені значно видніше.
Невже така дурість скорила мене,
Але добре, що все це скоро мине.
Який же я дурень, що повірив цим людям,
Розкрив своє серце, й повідав цим дурням.
Не будь добряком, цього вже не цінять,
Стань егоїстом і всі двері відчинять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574088
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2015
автор: Люрик