Зрада. Незмога глянути у очі.
Плювок у душу, спину, рот.
Надиво спогади пророчі,
І виявлення всіх твоїх гидот .
Страх. Сказати правду твій кошмар.
Судоми будуть мучити у тілі.
Тепер- це пожиттєвий твій тягар,
Твій хрест на спині, змученій і білій.
Як смієш в очі глядіти ти мені,
Як смієш посміхатися в лице?
Це лицемірство чи гній з душі тече?
Ой ні, я не пробачу, надто сильно вже пече!
Друг. Було для мене не просто слово.
Я вірив...такого навіть не чекав.
У тебе зараз все прекрасно і чудово,
По лікоть в моїй крові твій рукав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574099
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2015
автор: Тринадцятий невдаха