якщо ти той, хто запалив мою свічку -
дихай тихіше.
хіба не бачиш, і так тріпається,
мов пташка, що потрапила в сильце.
от-от сиза цівка диму розріже темряву.
а поки ховай в долонях свічку живу.
полум"я відіб"ється в твоїх очах,
затанцює з твоїми зіницями,
запалить тебе і спопелить
в єдину мить.
кінець кінцем талий віск попече голі руки.
поціловані сонцем не м"якотілі.
ти тепер хранитель полум"я
і опіки мов медалі на тілі.
свічка констатує - горить середина.
твій стержень, твій ґніт -
ось, що має значення!
в наших руках доля тих,
кого ми спалюємо задля жертви
у власному храмі.
тим, хто гасить свічі, немає пробачення!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574101
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.04.2015
автор: Zapadens`ka