Я створила тебе із власних римованих слів,
Із поезії ночі, з осінніх заплаканих снів,
І тобі своє серце готова віддати до дна,
Тільки б ти зберегти й обігріти його зумів.
В очі ніжні й веселі тонке павутиння вплелося,
У долонях у теплих тримаєш уже мою осінь.
І до себе так маниш – та не можу піддатись спокусі,
Тільки серце тремтить, коли знову на тебе дивлюся.
...2003.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574110
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2015
автор: Анно Доміні