Застигла кров у венах.
І перше місяця лже-світло,
І криваві плями на руках.
Ти нащо це зробив?! Так підло?!
Там не було твоєї правди
І відчуття, ніби ти один.
Незнайшовши краю прірви,
Ти неначе завжди жив у ній, не рахуючи годин.
Прикидаючись надмірно радим,
Конав від болю, від Правди рук.
Був таким безумовним гадом.
Зрадив і не випустив для вибачень і звук.
Корився демонам Мадам.
Покинув свої думки для чужих.
Наплював в обличчя життя рокам.
Занадто "сміливо", як для раба сліпих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574184
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.04.2015
автор: O.Lorelay