Серед виру реформ і руйнацій
Пісня рідного краю жива,
І втонула у цвіті акацій
Величава гора Калитва.
У душі - наче тепле озерце,
Наче ніжно-солодкий капкан...
Я закоханий по саме серце
У безкрайніх степів океан!
Я закоханий у синє небо,
У безхмарну його височінь!..
Приорілля, вернусь я до тебе
Й через тисячі поколінь!
Як безмежність мене за собою
Поведе у незнані світи,
Повернусь біля ставу вербою
Чи калиною біля води...
І до мене птахи, як годиться,
Прилітатимуть звідусіль,
Будуть пити холодну водицю
Із джерельної річки Оріль.
Хоч зриватиме силою злою
Вітер в осінь листву золоту,
Повернуся додому вербою
І корінням у землю вросту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574265
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2015
автор: Анатолій В.