Я додому з далеких доріг прийшла –
й радіє хата,
б’є самотньо годинник в кутку на стіні –
де ви, тату?
Тут же вашим трудом так пропахло усе
й вашим потом,
ви ніколи роботу свою не лишали
на потім.
Квітнуть в білій світлиці нові рушники
все так само…
Ох! Як важко без лагідних ваших очей,
люба мамо!
Поринаю в дитинства загублений світ –
не збагнути,
лиш годинник шкребеться, і знову мені
не заснути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574269
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2015
автор: MERIKEYU