Базар, мов розтривожений мурашник,
Барвисто лабіринтами тече
І вчительку, неначе день вчорашній,
Підштовхує байдуже у плече.
Бо зайва тут, як у саду кислиця.
Хоч сумочка повисла на руці,
Відомо, що давно вже не годиться
Вона ні в продавці, ні в покупці.
Куценьке пальтечко з великим стажем
І чобітки покривлені в літах,
І капелюшка в’язаного пряжа
Із модою відверто не в ладах.
Коли стареньку не ковтає натовп,
Вона спиняє десь непевний крок,
Прицінюється тихо й винувато,
Куштує почеревину, сирок.
Щось промовляє. Хвалить, а чи гудить?
Навіщо прислухатися до слів?
І так все ясно – купувать не буде…
Душа, як та криниця, повна сліз.
Рука тремтить, немов багном облита,
І знов «спектакль» задуманий псує…
А може, далі вдасться? Бо просити
Інтелігентність клята не дає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574289
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2015
автор: Ніна Багата