Зігнив цей світ, зігнили почуття,
Зігнило все, включаючи життя.
Дме тихо вітерець надво́рі,
Сумує пташка, радісно на волі.
А люди йдуть, існують, скачуть,
Та рідко плачуть, рідко плачуть...
Бо щирі сльози зараз рідкість,
У більшості з очей струмує гидкість.
Як важко, коли людина не твоя.
Як сумно, коли вона- усе твоє життя.
Та ти терпи, будь ласка,не здавайся.
Співай і мрій, та як дитина грайся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574323
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2015
автор: Тринадцятий невдаха